Європа ще не встигла нічого пообіцяти Україні, зате єврочиновники понавидумували ніби для нас безліч універсальних міжнародних законів у царині прав людини і теоретичної демократії. В Україні все вміють тлумачити інакше. Тому замість позитиву євроінструкції дають поживу витонченій політичній маніпуляції для забамбурювання електорату. Дуже просто - беруть євродокумент і його цитатами обґрунтовують що завгодно.
Переважно шукають ворогів світового прогресу серед активних громадян. На перший погляд це ніби якась кібер-гра типу шукання всіляких антисемітів, диких екстремістів, печерних ксенофобів і навіть націоналістів. Звісно, всього цього в Україні немає, інакше не було б так багато неляканих шукачів. Проте є деякі нардепи, які навіть в стані абсолютної недоторканності почуваються незатишно серед рідного українського народу. Їм здається, що в Україні невпинно зростає екстремізм, нетолерантність і ще щось таке, чого ще не знає світ.
Дехто «автоматом» добавляє до переліку слово «антисемітизм», але поважаючі себе політики цього вже не роблять. Євреї в нас не мають жодних проблем в політиці, владі і бізнесі, а в побуті кожну людину оцінюють за ділами однаково, та й по паспорту всі ж українці! А недавно наш західноукраїнський заслужений патріот Богдан Ребрик, викладач філії Інституту Соломона, видав хвалебне інтерв’ю про те, що єврейські дисиденти більше зробили для незалежності України, ніж бандерівці.
Таки нема в Україні антисемітів чи семітофобів - важко сказати як буде правильно. Отже залишається шукати найактуальніше і страшне – український екстремізм. Навіщо? Смішне запитання. Важливо не це, а щоб українець увесь час відчував себе в чомусь винуватим і заради очищення честі виправдовувався, виправдовувався, виправдовувався…Дуже зручна технологія для тих, хто при владі чи має мільйони і почувається ніяково за те, що йому зненацька попало велике багатство, а решті – лише соціальні гарантії від Азарова.
Кожен би на їхньому місці нервував і шукав якогось жупела на голову пересічним українцям. Хай думають як позбутись первородного гріха націоналізму і «відмиваються» від дражнилок: «ксенофоб» «нетолерантний свідомит», «мовнюк», «екстреміст» і так до безконечності! Фантазія занепокоєних осіб невичерпна і в них є досить грошей, щоб ці фантазії чи фобії успішно реалізувати на теренах та в приватизованому інформаційному просторі України. Здавалось би, що не варто на це зважати, адже більшості населення не до фобій – вони нормально борються за існування і в цьому їхня екстрема.
З іншого боку, цікаво зрозуміти логіку багатих, що не можуть через це спати. Чи може хтось їх просто «розводить на гроші», вводячи в політику щораз нові слова темно-зловісного смислу? Взяти хоча б слово «екстремізм». Походить від не нашого слова «екстремум». Теорія тлумачить це поняття як крайнє відхилення якоїсь функції процесу. Екстремумів завжди буває два – позитивний і «мінусовий», тобто протилежний. Можна було б довго балакати про громадянський екстремізм як часткове явище загальних процесів у природі, але це доволі нудно. Серйозно екстремізмом займається нардеп і засновник «Інституту прав людини, протидії ксенофобії і екстремізму (ІПЛЕКС)» Фельдман. Працює він активно і часто пише в «Українську правду» статті. Жаль, що дехто його не розуміє, нагороджуючи паскудними коментами, але то недолік Інтернету. Нардеп за це гнівно таврує так звану кібер-ненависть і уподобаний предмет досліджень - звичайний екстремізм.
Важко зрозуміти, як можна боротись проти звичайного екстремізму і водночас захищати права людини? Адже здатність перебільшувати чи гранично применшувати щось у житті є тим же, звичайним, людським екстремізмом, а все людське – це невід’ємне право людини. Не варто шукати логіки в тому, що робиться, бо комусь конче потрібно, мати «забамбуреного» українця. Намагаючись говорити про владу, справедливість і багатство, він повинен увесь час оглядатись, чи не висить над ним зловісний жупел екстремізму.
Кажуть, що екстремали можуть колись перейти межу. Зараз все спокійно, але коли почнуть торгувати землею… Отож наукова думка захисту їхніх інтересів вважає за доцільне превентивно екстремізм українців «зачистити», а прихованих екстремістів залякати, бо екстреміст- це майже террорист! А як же права людини, шановні? Переслідувати людину тільки за те, що в неї стався, вибачте, екстремальний стан – це клініка або фантазія в стилі Орвелла, чи якась диявольськи хитра технологія обмеження прав людини під гаслом боротьби за права людини.
Щоб до такого додуматись, треба бути порядним страхопудом або відчувати себе таким грішним, що не кожен потенційний екстреміст не втримається від спокуси вилаяти чи по-ленінськи експропріювати експропріатора. Якщо вже комусь захотілось відшукати приспаний український екстремізм, то це дуже поганий знак. Напевно хтось замислив зробити із українською землею те сааме, що з приватизацією заводів. Перед таким гріхом дехто нервується, але то нормальний адреналін простого мільйонера – навіщо видавати себе публіці? Навіщо превентивно обзивати поганими екстремістами ще не знервованих як слід екстремістів? Як каже класик, – Коні не винні! Хтось же їх доводить до екстріму, затягуючи туго вудила і б’ючи про крижах батогом ціноутворення! Хтось доводить до жовчного кризу і нервового сказу, гламурно хизуючись розкішшю прямо з власного телеканалу.
А інший бавиться в недозволені ігри, перетворюючи єдине дешеве джерело простих народних розваг – телебачення у засіб морального приниження народу. Порушує право людини на свою інформацію і ця людина приречена дивитись, що покажуть «вони», почуватись зайвою із своїми кількома гривнями в кишені, з не їхньою українською мовою, зі своїми невлаштованими дітьми та батьками, приреченими доживати в ролі хворобливих і незадоволених життям екстремістів. Поки що все обмежується спаленими нервами і політичними ремствуваннями на кухні. Навіщо ще й дратувати вимучених життям, простих екстремістів? Навіщо «науково» і публічно показувати на них пальцем, як на цивілізаційне зло. Бо, бачте, через можливий екстремізм українців багаті не можуть спокійно спати.
Може нехай спробують заодно заборонити і голос совісті? Не проблема прийняти гарний закон про те, що совість не має права турбувати вищий цвіт держави, а справедливість має бути тільки в рамках закону і без жодного екстремізму. Аякже, той, хто готовий голосно заявити про несправедливість вже є небезпечним екстремістом зі знаком «плюс»! Правда, серед нас чимало екстремісти із знаком «мінус», які на удари долі реагують екстремальною здатністю терпіти і ремствувують дома, погано згадуючи політиків. Особливо тих, хто купив собі місце у списку і їде першим класом, ховаючись від мільйонів очей громадян, що залишились на брудному пероні, в іншому і гіршому світі.
Лякає осуд і страшний з безвиході екстремізмом. Його очікують, бо мусить же бути екстремізм в живих, емоційних і скривджених людей, а нема… Значить затаївся народ і зловісно жде справедливості. Цей затаєний український екстремізм стало вигідно шукати, висліджувати, витравлювати «дустом». Багаті за це заплатять і знову спатимуть спокійно. Дуже дохідне діло - торгувати жупелами-застрашувачами для українців. За такі гроші нахаби лізуть не те що в душу - в кишеню простого українця, чи бува не приховано у тій кишені велику екстремістську дулю. Тримайтесь за кишені люди! У вас крадуть останнє, бо навіть тоді, коли кишеня дірява і порожня, у ній ваговитою дулею завжди спочиває екстремізм.
Днями передивлявся останні миттєвості шоу "Танці з зірками" і натрапив на інтерв’ю з Сергієм Сосєдовим. Його висловлювання у прямому ефірі СТБ стосовно оцінки своїх танцювальних "талантів" членом журі Радом Поклітару мене шокувало. Особливо висловлювання :" какой - то там РУМЫН". Одразу після танцю від Сосєдова ми почули чергові «посилання» Радо "на три буквы" или "пять букв". Одночасно знавець музики, "видатний" критик шоу-бізнесу С.Сосєдов з орієнтацією на п"ять літер виявив себе знавцем і «матірної лінгвістики». Він повідомив українським телеглядачам, що слова на "четыре буквы», куди посилають в російській мові, немає. Дякую, С.С.! Ви мені дуже спростили завдання. Тепер мені не доведеться розтлумачувати моїм онукам третє лайливе слово.
Що з усього побаченого та почутого виходить. У п’ятницю весь із себе "удаваний інтелігент" Сосєдов показав своє істинне чорне нутро РОСІЙСЬКОГО ШОВІНІСТА, "матерщинника". Цікаво запитати самого Сосєдова, як би він обізвав Радо, якби той був євреєм,українцем, татарином, вірменином або, не дай боже, мав якусь фізичну ваду. У слові "румун" немає нічого образливого. Цей народ пишається своєю національністю. У той же час, коли держава, громадянином якої є Сосєдов", фактично не приховує своїх імперських зазіхань, а всі інші народи це - менші брати РОСІЯН, або ТУПІ АМЕРИКАНЦІ, тоді і висловлювання шовініста з імперськими замашками Сосєдова прозвучали образливо.
Я народився від шлюбу польки Ядвіги и росіянина з Білорусі - Олексія. Жили ми у повоєнні роки у м. Жмеринка Вінницької області. Моя родина завжди відзначала католицький Великдень. Коли мені було 4 чи 5 років, якось у православний Великдень я з братом та іншими дітьми бавились на подвір’ї. До сусіднього двору нас покликала старенька бабця, у якої вже була правнуки. Підійшов і я зі старшим братом. Бабця Кміцінська почала роздавати дітям крашанки та цукерки. Коли черга дійшла до нас, то вона гримнула : - Геть звідси ПОЛЯКИ прокляті! Наші товариші поділилися з нами гостинцям, але у моїй дитячій свідомості і надовго закарбувалося, що поляки - це погано; люди нижчого сорту. Мабуть звідси пішло, що за паспортом, який отримав у 16 років, я став росіянином. Але за хрещенням – римо католик. Тепер про головне. На мою думку канал СТБ не може залишити епатаж Сосєдова просто так.
По – перше: Він має вибачитись перед Радо і телеглядачами.
По – друге: СТБ у подальшому не повинен залучати Сосєдова до проектів " Х-фактор". Якщо це йому зійде з рук, то я не дозволю дітям дивитись телешоу з участю «видатного танцюриста і ще видатнішого актора». Є побоювання, що у прямому ефірі каналу він видасть матюк, а режисер не встигне поставити "ПІК".
По-третє: Пропоную бойкотувати голосування виступів Сосєдова. На форумах висловити своє негативне ставлення до висловлювань Сосєдова.
І на останок хочу додати, що в українській мові нема матюків.
Особисто я перестав поважати Сергія Сосєдова.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
