«Якщо сто мільйонам китайців при збереженні зовнішності надати ментальні риси Табачника, ті сто мільйонів при всій повазі китайцями вже не будуть.» (З коментарів Інтернету )
Слово «автохтон» давно відоме і його тлумачення можна знайти в багатьох енциклопедіях і стародавніх текстах Риму. Для нас корисно хоча б зрозуміти це слово і усвідомити хто має право належати до цього гонорового товариства. Не варто відкладати це на потім, адже в Україні надто багато політиків, ладних заборонити це слово до вживання.
Ще недавно слова «націоналізм», «ксенофобія» і «нетолерантність» означали тільки те, що вони мали означати, але зараз їх вживають в сенсі злочинної дії. Так буде із словом «автохтон», яке мов камінь на дорозі глобалізації і дуже засмучує новітніх колонізаторів в овечих шкурах. Вже замало володіти долями аборигенів і вони собі забажали назавжди залишатись замінниками автохтонів, називатись кращими автохтонів – таким собі не змішуваним видом вершків суспільства. Слово «автохтон» та ще й з вуст українця багатьох сильних українського світу невимовно дратує. Це так, ніби ти гарно всівся на два крісла в автобусі, а тут підходить скромняга і протягує тобі квиток – це місце не твоє. А що, як ті, хто позаймав майже всі впливові і владні місця і є у списку господарів краю, виявляться не автохтонами. Звісно, нема сили їх потурбувати, але ж як неприємно бути при владі і грошах, знаючи, що ти не автохтон і цього не можна купити за гроші! Так хто ж такі автохтони?
Автохтони (грец. αυτοχθων — місцевий, корінний, тубільний) — термін що має кілька близькоспоріднених значень пов’язаних з місцевим походженням: тубільці, корінні жителі країни. Латинською мовою звались «аборигени» (від ab origine — з початку). Етнічні спільноти, що виникли на даній території. Організми, що живуть там, де вони розвилися, як вид. В грецьких пам’ятках автохтонами називали первісних жителів країни, які утверджувались на цій землі з давніх давен і не переселялись на неї з якоїсь іншої країни, древнє населення.
Зараз цей термін тлумачать довільно. Серед сучасних російських дослідників панує думка, ніби зараз це має дещо інший сенс – достатньо проживання на землі кількох поколінь , щоб потомки мігрантів вважались автохтонами. Є ряд держав, як Америка і Канада, які утворились мігрантами з Європи, тому про автохтонів говорити із ними складно. Є чимало дуже впливових держав, утворених мігрантами і нерідко шляхом покривдження автохтонів. Через пару поколінь сильніші поселенці вже схильні думати про гарні резервації для автохтонів і самі називаються кращими автохтонами, ніж аборигени.
У світі стільки людської несправедливості, що тема автохтонів є не бажаною. Якщо про це не говорити, світової позиційної війни на знищення квазіавтохтонами автохтонів не уникнути. Маючи якусь крихту патріотизму, варто подумати, щоб цього лиха не трапилось в Україні, де живуть унікальні політики, що бавляться в мовні ігри і якийсь «рускій мір». Вони напевно страждають комплексом сакральної боязні, якоїсь міфічної помсти чи реваншу автохтонів, хоч автохтонні спільноти переважно заслабкі, щоб становити якусь небезпеку для явно сильнішим і активнішим мігрантам.
Мігранти завжди активніші. Автохтони не захищаються. Нікому не прийде в голову захищатись на власній землі в мирний час. Вони просто живуть і їхня самобутність – це щось таке, без чого не буває справжньої держави з назвою і мовою, за якими її впізнає світ. Впізнавши, світ поважає, боїться, остерігається або зневажає і тоді робить, що хоче. Хто хоче жити в слабкій державі? Тому навіть мігранти асимілюються, приймають зовнішні ознаки автохтонів. Якщо не приймуть, будуть виділятись, протиставлятись, конкурувати за державотворчість з автохтонами – накличуть біду і злидні. Споконвіків існує ця негласна угода між автохтонами і мігрантами заради сильної держави, адже бідно жити не хочуть ні ті, ні інші. Мігранти завжди хочуть більшого, тому в них є дуже велика мотивація вкоренитись серед місцевого населення, зберігаючи самобутність в родинах.
Модель «Успішна Україна» проста: норми громадянського життя визначаються Конституцією на базі головних вартостей автохтонів, а всі громадяни публічно спілкуються і поводяться так, що відрізнити автохтона від мігранта чи коренізованого росіянина неможливо. Для цього достатньо публічно спілкуватись мовою держави, прийняти її відразу за порогом власного дому і додержуватись українських звичаїв краю. Вкоренитись – не означає стовідсотково асимілюватись. Повторюю, це всього лиш неписаний соціальний договір, умови єдиної поведінки всіх членів громадянського суспільства заради спільного блага, не більше. Тільки в Україні з цим є велика проблема. Українські росіяни навіть після вкорінювання протягом кількох поколінь переважно не сприймають нормальну для України україно-автохтонну модель, багаті і політики відверто ігнорують мову держави.
Це середовище готове слухати агітаторів, які закликають оголошувати себе автохтонами не українського, а російського типу. Та двох типів автохтонів на одній території не буває, а держава, розділена в собі гине чи ділиться навпіл. Ті, хто поширює небезпечну ідею російської автохтонності в Україні, не можуть цього не розуміти. Даремно нардеп Колєсніченко намагається переконати публіку, що його місія є об’єднавчою. Йдеться не про об’єднання на основі конституційної моделі держави і не закликають приймати публічну україномовність. Навпаки, домагаються особливого, державного статусу російської мови.
Таке «об’єднання» суспільства нагадує оголошення про початок змагання не на жарт між впливовішим і багатшим російством і незаможною більшістю – автохтонним українством. Близько двадцяти надбагатих російськомовних людей України володіють більшими активами, ніж решта громадян, більшість успішних людей в політичній владі теж є російськомовними, а при владі політична сила з програмою досягнення російської мови.
Безумовно, така концентрація багатства і сили може в декого породити намір докорінно змінити модель суспільства, в якому – замість автохтонів основу складатимуть вони і автохтони- українці мусять на це пристати. Вони не враховують одного – автохтони є автохтонами тому, що були завжди і будуть завжди, хоча б всі міста стали російськомовними. Звести автохтонів можна тільки штучною деградацією і то з українцями так не вийде. Не допоможе телебачення, спроби руйнувати систему освіти і ретро часів радянської колонізації. Навіть сучасні інформаційні технології не можуть «зачистити» автохтонів достатньо швидко.
Невже ці люди не розуміють, що весь цей час, при їхньому житті, держава буде найслабшою для світу? Як жити в такій державі людям, будь вони україномовні чи незворушно-російськомовні? Невже вони не відають , куди штовхають? Безумовно серед вищих апологетів «руского міра» в Україні немає дурнів, вони знають як ризиковано грати на глобалізації проти автохтонів. Останні події в світі доводять, що проти закону автохтонів, на якому будується модель людства, глобалізація безсила. Більш того, країни Європи бачать порятунок від деградації в автохтонності.
Даремно глобалізатори розраховували швидко уніфікувати держави і народи. Вони фатально прорахувались, не можна перемогти людську природу. «Ніколи ця глобалізація не стане “одноманітністю”, як і кожен його індивід не буде здатним “засвоїти” всю наявну “розмаїтість” » – сказав невідомий філософ з Інтернету. Це правда. Але поки світ спохватиться, війна проти автохтонів за інерцією продовжується. Так звані борці, відпрацьовуючи величезні кошти, поспішають довести автохтонів до порогу резервацій.
Дотепники балакатимуть про «Піррову перемогу глобалістів і неоколонізаторів». Зате ми по вуха будемо в кризовому болоті виживання. Тому краще зупинитись заради того, щоб не окошилось на молодому поколінні, загасити інспірований конфлікт старих і нових автохтонів – україномовних і російськомовних. Треба нарешті пояснити їм правила мовної і гуманітарної поведінки, які зберігають державу і водночас дають свободу самобутності етнічної. Ці правила є в Конституції України. То може таку місію візьме на себе Президент, ставши вище мовних і культурних симпатій, бо більше нікому? Проігнорувати цей виклик неможливо, адже проблема перезріла.
Те, що ми трафаретно називаємо совковістю насправді є не подоланим комплексом роздвоєної автохтонності населення. Ми жили з цим всі роки від проголошення незалежності і зараз це вийшло на поверхню як гротескний політичний рух за «рускій мір» чи захисту російської мови без видимих на то причин. В нашому становищі держави не до подібних комплексів, які роблять нас вразливими, явно заважають структуруванню громадянського суспільства, української нації. Чекати поки все це перешумить не можна, адже надворі інформаційний світ, ХХІ століття. Держава, яка терпить в себе подібні комплекси, навіть якщо це некультурна забаганка значної і впливової багатої частини населення, є державою з нульовою захищеністю інформаційною та еккономічною.
Невже багаті люди не розуміють, що замість сидіти на діжці з порохом, яка може перетворити на ніщо і їхні капітали, варто стати публічними взірцевими громадянами, користувачами і захисниками єдиної державної мови і стати схожими на автохтонів, щоб конкурувати у світі, спираючись на силу міцної держави? Зараз ми на фінансовому гачку МВФ, але якби нація була єдина, структурована за єдиним принципом і моделлю автохтонності, ми б зуміли знайти внутрішні резерви і давно були б готові сприйняти вкрай потрібні реформи. Ми були б Європою. Пропри все нація інстинктивно прагне єдності, тому все в Україні ще можна поставити на природні місця. Треба лиш знайти волю до зупинення небезпечних балачок деяких проросійських нардепів і навчити їх державної мови. Це буде означати, що політичні ігри завершились і треба пожаліти власний народ .
Сказати це тим, хто закликає на барикади за російську мову, повинні передовсім українські коренізовані росіяни, які вже втратили зайвий історичний гонір причетності до минулої північної імперії і безповоротно обрали єдиною батьківщиною Україну. Недавно регіонал Зубанов заявив, що єдиною державною мовою в Україні має бути українська, а російську, як іншу рідну мову береже кожен для своєї родини сам. «Ми розуміємо, що для стабільності будь-якої держави бажано, щоб жителі говорили однією мовою», – підкреслив нардеп Зубанов. Якщо затихне пропаганда «руского міра» і повернеться безумовне визнання української автохнонності – настане в Україні мир, достаток і благо. А жити добре і в спокої хочуть всі, будь вони регіоналами чи націоналістами.
Дуже хотіся б мати адрес такого підприємства яке проводить роботи по установці карток на ліфти.
...››› Василь| 04.09.2011, 18:19
В це важко повірити, але, схоже, що В. Янукович теж нібито читав інтерв’ю Бондаренка, бо в трансльованій сьогодні святковій промові в палаці „Україна” говорив майже тими ж словами про Київську Русь як державу міст, як шановану колись країну. Принаймні, може,...››› Наталі| 23.08.2011, 17:49
Там іще є про маму пронизливий ліричний вірш-паліднром в розділі „ПАЛІНДРоскоші”. Починається рядком „І то сива нива – ви на висоті...”.Він давніший, написаний, коли ще мама була жива. І пам’ятаю, що Ліна Костенко ще десь у 2002 році прийшла на презентацію...››› Подільський| 20.08.2011, 17:43
На виставці в Українському домі на стенді видавництва "Ярославів Вал" можна придбати книжку Станіслава Бондаренка "Кирилиця київських вулиць" за ціною видавництва 27 грн.
(у книгарнях дорожче) :)))
До речі, сьогодні, 17-го серпня, о...››› Іванченко Ірина| 17.08.2011, 15:12
Новини
Події
Фотогалереї
Про
сайт
Електронна пошта
