“Пролетарська Правда” (ч. 152) та московські “Известия” (ч. 153) надрукували телеграфне повідомлення з Харкова з 7 липня (1927 p.), в якому переказано зміст нового закону про права національних мов в Україні, виданого совітським урядом.
›››
В українській столиці на вулиці Костьольній, практично поруч з галасливим Майданом Незалежності, розташована затишна галерея «Грифон», у сокровенній тиші якої делікатно переміщаються поціновувачі образотворчого мистецтва. Коли вони знову виринають на вулицю, то керамічний грифон (згідно з грецьким міфом, казкові птахолеви охороняють золоті скарби) над входом однозначно підморгує пронизливим оком: найбільші скарби накопичуються в душах, а не в кишенях. Галерея — справжня творча лабораторія, оскільки нею керує не функціонер при мистецтві, а художник Микола Овчінніков.
›››
Цьогоріч у Варшаві, Перемишлі та Львові відбулися заходи, приурочені до 60-річчя початку військової операції “Акція “Вісла”, метою якої було, мовою тодішніх урядових документів, “остаточно вирішити українське питання” на заселених українцями-автохтонами територіях, які після встановлення нового східного кордону СРСР опинилися в межах Народної Польщі (Лемківщина, Надсяння, Холмщина, Південне Підляшшя).
›››
«Допоможіть! П'ятирічній дівчинці потрібна кров третьої групи, резус негативний. Відділення онкогематології». «Терміново потрібна кров четвертої групи з позитивним резусом. Відділення гнійної хірургії». «Ваша кров може врятувати життя моєї дитини!» — такі прохання про допомогу сьогодні часто можна побачити на стінах лікарень, на спеціальних сайтах в інтернеті і навіть на дошках оголошень у міських парках. Кров, така непомітна, коли з нею все гаразд, стає дорожчою від золота під час важкої хвороби.
›››
Представники Пласту — Національної скаутської організації України — відшукали в підвалі одного зі львівських будинків перший пластівський прапор, що пролежав у землі 60 років. Його пошили руками в далекому 1927 році тогочасні пластунки з двох частин.
›››
Молоді митці та прихильники високого академічного професійного мистецтва цього разу — та й, зрештою, як і завжди — не мають приводу для радості. І не тому, що вони хронічні песимісти — зовсім навпаки: вони вірять, сподіваються на зміни...
›››
В її імені і прізвищі — Оксана Полтавець — закодовані небо (о скільки повітря й простору в тому о-а-а: Оксана) і земля козацька, її слава (недарма Полтавець римується із словами боєць і жнець). Блакитноока, білява, усміхнена, терпелива, талановита, рафіновано інтелігентна, вона здається улюбленицею долі, що виросла в елітарному мистецькому середовищі. Але всі її досягнення — це не щасливі білети фортуни, а велика праця, замішана на спротиві життєвого матеріалу.
›››