Політика – дітище сучасного капіталізованого світу, бо саме з розвитком торгового світу – купців, бояр та найнятих ними людей, і почалася розгортатися політична боротьба. І так, разом з такою боротьбою за вплив на уми свого чи чужих народів, і почався розвиток політики. А що насправді людина може діяти всього двома шляхами – або щось робити, або – ні, то і вплив теж був відповідний. З тих часів змінилися методи підкупу чи переманювання на свій бік політичної еліти чи наділених владою можновладців, які могли би забезпечити тобі інтелектуальну, фінансову чи владну підтримку, незначно змінилися методи боротьби за крісло верховного правителя – крім звичних вбивств і отруєнь до них додалися ще й механізми виборів, але методи впливу на народ залишилися поділеними на тих же два критерії – той, хто вже наділений владою, все так же намагається тримати його в покорі і залежності, а той, хто нею обділений – закликає до революційної боротьби.
›››
Тимошенко була поганим Прем’єром. Так кажуть. Кажуть так, ніби за роки незалежності в Україні був хоч колись, хоч один хороший Прем’єр. До того ж її прем’єрство було так давно, що тепер вже ніхто і не пам’ятає, коли саме. Проте про інших чомусь не згадують взагалі, а Тимошенко – ще й досі погана
›››
Фатімське диво 1917 року. 90 років тому на двох крайніх точках Європи — у Португалії і в північно–західній частині Росії — з травня по жовтень відбувалися дива. У глухому португальському селі Фатіма троє неписьменних дітей–пастушків щомісяця бачили явлення Матері Божої, яка закликала жити в простоті й правді й повідала, що з Росії виплеснеться на весь світ безбожництво і буде найкривавіша війна.
›››
Тимошенко вкрала. Гроші. Колись. Давно. Так кажуть. Правда це було так давно, що тепер вже ніхто не пам’ятає, у кого саме – чи то у Лазаренка, чи то – в російської армії, чи то ще в когось зовсім невідомого – в когось, кому вона чи то продавала газ, чи то в кого купляла. Але це й неважливо, в кого саме – важливо що вкрала! Вкрала – і все тут!
›››
Вже кілька останніх років зі здивуванням і навіть з певним захопленням спостерігаю за українською політикою. Говорять про різні напрямки розвитку, іноді навіть про глобальне призначення українського народу в боротьбі зі світовим Злом, вже навіть і не знаю тепер, з яким саме – чи то з російським тоталітаризмом, чи то – з американським імперіалізмом, а проте здається що навіть приблизно не уявляють собі, якою саме має бути їхня держава. Ніби-то не знають – бо насправді...
›››
Розмова з Андреа Граціозі, професором Неаполітанського університету. Високу нагороду італійському науковцеві, професору Неаполітанського університету “Федеріко ІІ” присудили “за вагомий особистий внесок у дослідження голодоморів в Україні, привернення уваги міжнародної спільноти до визнання Голодомору 1932-33 рр. актом геноциду українського народу, активну громадську діяльність щодо вшанування жертв трагедії”. Так зазначено у відповідному указі Президента України.
›››
Інколи, посилаючись на Володимира Винниченка, цитують: «Історію України не можна читати без брому». Ну а я, оце, розмірковую, чим запивати дискусію довкола «Музею совєцької окупації»?
›››
З нагоди відзначення 100-річчя від дня народження визначного діяча національно-визвольного руху та Організації Українських Націоналістів Олега Кандиби-Ольжича у Києві відбудуться такі заходи.
›››
В гостях у редакції газети «Галичина» побували багатолітній чільний діяч ОУН Василь Олеськів, колишній перший заступник голови КУН Мирослав Мельник та заступник голови обласного проводу КУН Богдан Борович.
›››