Професор Львівського національного університету імені Івана Франка Ярослав Грицак є знаним істориком як в Україні, так і поза її межами. Автор цілої низки книжок з історії України, він кілька років викладав у Колумбійському університеті та Гарварді. Нині повернувся до Львова з Японії, де в Центрі славістичних досліджень Університету міста Хоккайдо три місяці працював над написанням своєї чергової «Історії України».  ›››

У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами.  ›››

Року від Різдва Христового 1687-го, 25 липня, загальною Козацькою радою «згідно зі звичаями і давніми правами вільними голосами» українським гетьманом обрано генерального осавула Івана Степановича Мазепу. Володарем гетьманської булави стала людина, якій судилося залишити найпомітніший після Хмельницького слід в історії козацької України.  ›››

"Узбеки, казахи, туркмени, таджики, башкири, татари, народи Уралу, Волги і Сибіру, народи Азії! Війна, в яку залучила Вас Москва, ведеться за імперіалістичні інтереси. Москва і Берлін сперечаються між собою про те, кому з них нас грабувати. Імперіалістична Москва цілими століттями грабувала у Вас Ваш хліб, Ваше залізо, Ваше вугілля, Вашу худобу, Вашу бавовну, а під час війни брала з Вас – подать крові: Ваших синів і батьків на фронт. Вам же за це присилала своїх чиновників, які знущалися з народу, зневажали Вашу культуру, глузували з Вашої мови."  ›››

Спробуйте покласти на мапу Європи прозору креслярську кальку і обвести на ній контур України. Потім, опираючись на крайні географічні точки нашої держави, почергово перегорніть аркуш в напрямках різних сторін світу.  ›››

Якщо, як ми знаємо, є дати суто ритуальні, котрі, по суті, являють собою лише данину традиції та церемонії, то були, є й будуть українські свята якісно інші за суттю своєю — свята, що мобілізують сили нації, свята, що вказують нам важкий, тернистий, виснажливий, неначе підйом на снігову вершину, проте єдино гідний гордого народу шлях у майбутнє. Саме таким святом, яке завжди нагадуватиме нам про імператив національної єдності всіх українців, від Ужгорода до Луганська (а імператив, між іншим, це не те, що вже давно досягнуто, а те, над чим саме зараз необхідно щосили, щохвилини працювати!) — є День соборності України, який відзначатиметься 22 січня.  ›››

21 січня Земляцтво Івано-Франківців у Києві організовує свято гуцульської розколяди, котре розпочнеться з літургії у храмі Св.Василія Великого о 15 годині, потім, о 16 годині - концертна програма в Конгрес-холі (Львівська площа,8).
В цьому дійстві візьмуть участь понад 100 колядників з Верховинщини.  ›››

Один чоловік упав у криницю і не міг звідти вибратись...  ›››

І нехай нікого не вводить в оману риторика про якийсь “нейтральний статус ”, “власний шлях” чи “об’єднавчу місію” України. Усе це не що інше, як недолугі спроби приховати проросійську сутність тих, хто проголошує це. Зі сказаного випливає, що крилатий вислів: “Козацькому роду нема переводу” має прихований зловісний підтекст: “Поки існує козацтво і ті, хто сповідує козацькі традиції, Україні до європейської спільноти – зась!”  ›››

Десь я чув або читав, що у людини на генетичному рівні викарбовується родинна пам’ять. Ця пам’ять ледь – ледь жевріє у якійсь клітинці мозку, а потім все ж-таки, просинається і стає провідним стимулом, напрямком у поведінці людини. Прийшов і мій час. Народжений у Росії, мешканець зросійщиного Сходу (не так склалося історично, а зроблено злочинним режимом) вирішив оволодіти рідною мовою. Користуючись нагодою перебування на лікуванні на Західній Україні я переходив на спілкування тільки українською мовою. Я такий вдячний нашим західним братам за те, що вони зберегли та примножили те мовне та духовне багатство, з якого я дістаю й до сих пір творчу наснагу. Працюючи на виборах 1999, 2002 роках у територіальних комісіях я єдиний (!) з 25 членів міст Сніжне, Торез та Шахтарського району, котрий спілкувався українською мовою.  ›››