Якщо спробувати визначити найхарактерніші риси народної артистки України Ольги Сумської, то про неї, на мій погляд, можна сказати так: вона універсальна, всюдисуща і авантюрна.
›››
Тримайся, Європко, і дякуй, що не лише від монголо-татар тебе врятували, а подарували тобі серед твоїх «сутінків богів» іще й витоки найславетнішої течії. Та Україна, на жаль, майже нічого про себе не знає в масі своїй, аби її шлях був точнішим й ефективнішим. Чому з майок не лише кубинських чи колумбійських, але й наших молодиків дивиться на нас зображення Че Гевари, а не Василя Стуса чи, припустімо, В’ячеслава Чорновола? Варто про це задуматись. Адже є нам чим пишатись, якщо є знання!
›››
Дмитра Александрова, можна відрекомендувати так: киянин харківського походження, успішний джазмен із консерваторською освітою, лідер відомих джазових колективів «Схід-Side», «Кактус Фреш», «Kyiv Salsa Kings», «UpSide3», учасник безлічі музичних проектів, концертів, фестивалів, на яких грав з плеядою вітчизняних і зарубіжних зірок. Концертну діяльність здійснював у Росії, Великій Британії, Іспанії, Польщі, Литві, Німеччині тощо. Пише і аранжує музику, викладає. Яким є Дмитро Александров як людина у безпосередньому спілкуванні. Він не полюбляє понти, панібратство, водночас простий і не зірковий. А ще саркастичний, делікатний, веселий, сумний, тобто мінливий за настроєм, може врізати правду-матку в очі й через п’ять хвилин бути ліричним.
›››
Про таку, як Оксана Пушенко колись би сказали: комсомолка, студентка, красуня. Хоча часи і звичаї докорінно змінилися, вона, мов комсомолка, цілеспрямована, завзята і життєлюбна; студентство позаду, але дух пізнання ще більше посилився; красунею вона була, є і буде, причому з присмаком (вибачте за гастрономічність) терпкої екзотики.
›››
4 березня композиторові Володимиру Івасюкові виповнилося б 60… Він написав понад 100 пісень, котрі співають і нині. А у травні мине 30 років, відколи не стало автора «Червоної рути». Генеральна прокуратура місяць тому поновила справу загадкової загибелі Івасюка.
›››
Київський художник Панас Титенко, який по праву перебуває в першому ешелоні вітчизняний майстрів, щоразу підносить на своїх полотнах відкриття, хай то будуть обрамлені пейзажі, портрети, натюрморти чи жанрові сценки. Ну, де ще одержиш таку відчутну можливість побувати не тільки в заповітних куточках України, а й у Великій Британії, Франції, Голландії, Німеччини, Італії, Бельгії...
›››
Про те, як змінити ситуацію в Україні, про втрату українцями моралі та цінностей, недоліки української системи освіти та сподівання від наступного 2009 року читайте в інтерв'ю із ректором Українського Католицького Університету о. доктором Борисом Ґудзяком.
›››
Івано-франківця Степана Процюка, прозаїка, поета, есеїста, автора п'ятнадцяти книг, лауреата кількох національних літературних премій, одного із засновників літпроектів – «Інша проза» та «Інша література», напевно, вже можна назвати одним з найуспішніших письменників України. Адже за життя автора його творчість почали вивчати в школах. Комусь він нестерпно подобається, а дехто його писання, навпаки, люто ненавидить. Читачі називають Степана Процюка «бунтарем» в літературі, а колеги, письменники старшого й середнього покоління й досі вважають його таким, що «замахнувся на устої» в літературі.
›››
Євген Ковтонюк, фотохудожник, есперантист, культуролог, мандрівник, бізнесмен, має всі підстави зустрічати новий рік з радісними почуттями. Фініш 2008-го він відзначив двома персональними виставками – в Республіканському Будинку актора і в галереї “Гончарі” на Андріївському узвозі, випуском найбільшого у світі українсько-есперантського словника (260 тисяч слів!), співавтором якого він є. Відвідавши понад сто країн світу, Євген стверджує, що найбільше його вразила мандрівка цьогорічна – до Індії.
›››
До чого тягнеться душа нашого читача? До необхідності видряпатися із неправди, котра піною накрила все довкола, чи до красивої маскультівської казочки з присмаком іноземщини (о, як всім набридла абсурдна дійсність)? На погляд Віктора Баранова, голови Київської організації Національної спілки письменників України, вибір – це вже питання життя і смерті, майбутнього нації, яка ще досі не усвідомила себе.
›››