Розглядаючи можливі напрями для співпраці з Росією, можна виділити декілька основних напрямів: економічне, соціальне (сюди можна віднести взаємодію у області охорони здоров'я, освіти, культури і ін.) і політичне. Далі нам необхідно розглянути кожне, проаналізувати, де ж все-таки можна «дружити» не піддаючи небезпеці суверенітет України, якого так довго прагнув наш народ.  ›››

"...Звідки таке розчарування і якась приречена байдужість? Звідки така роздвоєність: з одного боку, віра, що тільки шлях державної незалежності може привести до добробуту, з другого — позиція пасивності і невтручання, приречене покладання на течію долі: кудись та винесе? Адже незалежність сама собою не приходить — її треба виборювати, відстоювати, утверджувати...." Час від часу ми публікуємо матеріали кількарічної давнини. Зазвичай, це дозволяє по-іншому поглянути на новітню історію України. Цього разу ми пропонуємо статтю із газети "Вечірній Київ" 1997 року. На жаль, як і попередні подібні публікації, вона є актуальною й сьогодні.  ›››

29 січня 1918 року сталася подія, яка зараз вважається знаковою. Хтось її називає поразкою або трагедією, хтось перемогою або тріумфом. Біля станції Крути київські студенти та гімназисти дали бій російським червоним частинам, що наступали на столицю України. Тих київських юнаків нерідко порівнюють із трьомастами спартанцями, які 24 століття перед тим при Фермопілах закрили перському війську вхід до Греції.  ›››

У сучасному світі ми спостерігаємо як окремі держави в цілях поліпшення свого внутрішнього і зовнішнього становища формують геополітичні концепції, що відображають національні інтереси. Україна, як і Росія також є невід'ємними учасниками і гравцями геополітики. Проте ми зараз відійдемо від спільних знаменників і перемкнемося на Україну і подивимося на неї через призму ідеологів зовнішньополітичних концепцій російської держави.  ›››

Молодий український уряд на чолі з Володимиром Винниченком умів добре промовляти, був щедрий на обіцянки всіляких благ, щиро хотів ощасливити народ, але не вмів організувати збройну силу, аби захистити себе і той лад, що його прагнув запровадити на рідній землі. Коли ворог стояв уже під Бахмачем, нікого було послати обороняти цей найважливіший стратегічний пункт, цей “ключ до Києва”. Ті “мільйони багнетів”, на які думала спиратися Центральна Рада, розвіялися, розтанули, мов дим.  ›››

"У Росії з’явилася нова новорічна забава. В останні тижні року ми кидаємося в атаку на Україну: то створюємо ажіотаж навколо невідомого мису Тузла, то намагаємося нав’язати сусідам фальсифіковані результати виборів і щиро дивуємося їхньому невдоволенню, то відразу майже вп’ятеро підвищуємо їм ціни на газ", - ідеться у статті професора російської історії Оксфордського університету Андрія Зоріна, яку публікує російський "КоммерсантЪ".  ›››

Подіям, про які піде мова, виповнюється 85 років. Йдеться про ту історичну пам'ять, яка є рушійною силою у справі розбудови держави. Що ж, варто нагадати, як це було. Можливо, це застереже від однакових помилок. Коли-небудь...  ›››

В історії кожного народу є дати, на котрі доконче треба орієнтуватись, ніколи їх не забувати, бо вони поглиблюють зміст нашого життя і дають нам моральну силу. Такими датами є дні 22 січня 1918 і 1919 років, пов'язані з IV Універсалом і Актом злуки всіх українських земель. 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві було ухвалено Акт об'єднання українських земель - Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, що отримав назву Акт злуки. Тоді було проголошено відновлення державности і соборности - об'єднання усіх наших земель в одну державу.  ›››

"В ніч на шостий день сотворив Бог першу людину, і назвав він її Богданом." Короткий нарис з історії України, знайдений між іншим на проросійському сайті.  ›››

Підпільність – риса практично всіх організацій національного спрямування, які діяли в Україні за часів радянської влади. Крім діяльності УГВР чи Гельсінської Групи, звичайний українець навряд чи пригадає ще якісь організації, котрі боролися за права людини проти комуністичного режиму. А пам’ятати їх таки варто. Тим паче, що згадати є про що.  ›››