"Поки живе наше Слово, поки поезія ще чогось варта в цьому світі – ми творитимемо Українське Святе Письмо, утверджуватимемо українську культурну традицію, бо тільки прозорі засади етнопедагогіки спроможні створити основу для народження нового громадянина – вільного у своїй відповідальності за світ, чесного перед Матір’ю Божою, перед Батьківщиною. Піддаватися не можна… Правда на те Правдою й назвалася, що з Кривдою їй не по дорозі. Україна і рабство – поняття несумісні. Ось чому з рідним Словом у серці українець завжди на коні."
Наш гість – Віктор Грабовський, поет, перекладач, літературознавець, критик, журналіст, прозаїк.  ›››

Великий піст 2011 року у Церков східної традиції розпочинається у понеділок, 7 березня, а у Римо-католицької церкви – у Попільну середу 9 березня.  ›››

Ми розбещуємо наших політиків, тим, що часом навіть не вловлюємо наскільки часто вони порушують закони етики, моралі, бо насправді не маємо цих принципів у собі. Якби ми розуміли, що наше завдання як громадян – не дозволити цього політикам, ми б піднялися на активні дії і добилися того, щоб політики стали інакшими. Таку думку висловив проректор з питань призначення та місії Українського католицького університету, правозахисник Мирослав Маринович.  ›››

Цікаво роздивлятися твори художника, тримаючи запалену свічку, – вони оживають, стають загадковішими. Так ми проекспериментували на виставці народної художниці України Наталії Ніколайчук у київському Театрі “Колесо”. На думку спало, що її творчість – це і є палаюча свічка. До такої міри картини і примхливе полум’я були споріднені. У мінливому світлі зображення емоційно відгукувались – так сердечко вогню озивається на найменший порух повітря і настрою.  ›››

Світ розмовляє з нами. Ми постійно ведемо з ним діалог.
Спілкується зі світом тіло, коли відчуває зміну температури, освітлення, запахи речовин, дихає, торкається. Мільйони рецепторів удень і вночі слухають голос навколишнього. Спілкується зі світом і наша психіка, або ж – душа. Ті самі впливи, які відчуває тіло, формують певні комбінації, структури. Так народжується те, що ми звемо «інформація». Пам’ять накопичує впливи, формує образи, на основі образів виникають емоції, зрештою, емоції народжують відповіді світу – творчість.  ›››

Є серед індустріально-транспортного ревища в серці Києва на Печерську незбагненно затишний зелений закуток, де у висотці мешкає 88-річний письменник Анатолій Дімаров, котрий вражає гострим розумом, веселою вдачею, почуттям гумору, іронією і працездатністю. Вікна його квартири справді виходять у зелену тишу, а саме помешкання освітлене світлом книжок і колекцією різнобарвного каміння. Поруч з живим класиком української літератури – сонячна, вірна дружина Євдокія Несторівна, в котрій злилися професіонал-фізик і письменниця. Друг-соратниця не тільки підживлює оптимізмом (звісно, це взаємний процес) свого видатного чоловіка, а й залюбки пригощає гостей цікавими розмовами й смачню  ›››

Пора завершувати процес приватизації людської духовності, треба зупинити громадянську війну із власним народом. Хоча зробити це при українських умовах дуже й дуже складно – наш народ упродовж століть, починаючи з часів Петра І та особливо німецької бюргерши, послідовно дробився, розбавлявся поселенцями як не з «немитої Росії», так із Німеччини, Сербії, Болгарії тощо. Саме нащадки тих завойовників і атакують особливо люто всі українські першооснови.  ›››

Етнічні інструменти дозволяють проникнути в саму суть музики, розкласти її на складові й відчути кожну частинку окремо. Етнічні інструменти – джерела першозвуків, із яких потім будувалася класична музика. Як сказав один композитор: «Ми не вигадуємо нічого нового, ми тільки обточуємо те, що народ створив до нас». Отже, під час освоєння майстерності класичної композиції – треба дізнаватися - «чим живе етнос навколо». Бетховен спостерігав народну музику, сам Рахманінов сполучав у своєму фоновому оточенні циганські романси і духовну музику. Отже, джерело величі, як завжди, знаходиться в елементарному світі – світі народних сопілок, окарин, трембіт, скрипок, ударних та інших цікавих інструментів.  ›››

«Дівчина з Полісся» Олеся Сінчук є зразком ренесансної людини. Змалку вихована на поезії і музиці (батьки – педагоги-філологи), вона почала писати вірші, стала професіональним піаністом, згодом композитором і... художником-графіком. Вважає, що не розпорошується, просто одне доповнює інше. В тому, що найбільше лягає на серце, виявляє себе, працює у таких сферах, як фольклор, класика, акустичний рок, романтичні імпровізації для фортепіано, популярна музика, лірична пісня. Співає українською, російською, польською, іспанською, англійською мовами. Сінчук із тих невгамовних трударів, хто хоче – і втілює.  ›››

Все витікає з мислення й усе відбувається «тут і зараз». Як сказав у минулому столітті Джон Леннон: «Життя – це те, що відбувається навколо тебе, поки ти займаєшся будуванням планів». Для того, щоб досягти успіху в житті, а також зробити світ кращим (я не сумніваюся, що багато людей хотіло б зробити це) – треба просто час від часу пригадувати декілька речей. Робити хороше треба вчасно, неможна відкладати хороше на потім. От саме зараз згадайте, що Ви не просто, вибачте, «бидло», але просунутий, цивілізований споживач… Та ні, навіть – творець, у якого на плечах не просто засіб для шапки, але потужна машина ідей і думок. От саме зараз і не забудьте розсортувати сміття, закрити кран, вимкнути світло…  ›››