Після двадцяти років політичних експериментів українці вже майже готові чути від партійців правду, але вірити політикам вже не можуть. Це означає, що агітувати нікого не варто. Є запит на розумних людей в політиці, для яких влада не має особливого значення. Справжній успіх політиків нового типу – це вдалі спроби дохідливого тлумачення складних проблем і подій українського життя. Важливо мати справу не з електоратом, а з людьми, які розуміють все, що відбувається в Україні.  ›››

Українська політизація питання мови нагадує середньовічні дуелі на ракетах замість раритетних пістолетів. Фетиш влади багатьом не дає змоги зупинитись і тверезо подумати над можливими наслідками, до яких може спричинитись домашня мовна війна. Вочевидь це не з нашої волі, але тільки ми здатні це припинити.  ›››

Володимир Коскін належить до генерації відносно молодих письменників, які увійшли в літературу у нульові роки і заявили про себе сміливою контраверсійною прозою. Його найсвіжіша книжка-роман «Йоржі атакують!» – це абсолютно несподівана суміш трагікомічних пригод, веселих байок і піднесено-романтичних мисливсько-рибальських історій. Одними з найважливіших компонентів твору є дотепний стьоб та гумористично-сатирична усепрониклива атмосфера, яка супроводжує карколомні зигзаги сюжету.  ›››

Високе мистецтво – це круто, але якість повсякденності задає мистецтво вжиткове і вуличне, тому що саме вони формують найближче оточення людей. Буття формує свідомість, тому якщо ми будемо жити в сірих і нудних палітрах залізобетонних лабіринтів, то й самі будемо сірими й нудними… і залізобетонними. Але може і свідомість підлаштувати буття під себе, людина може розфарбувати стіни кольорами веселки, посадити дерево і змайструвати щось цікаве. Таким чином вона оточить себе гарними і розумними предметами, які або просто принесуть задоволення, або ще й нагадають про якісь важливі в житті речі.  ›››

Напередодні війни майже всі говорили про її наближення — і закордон, і перебіжчики, і розвідка... А Сталін навіть заборонив вживати слово «війна», бо до останнього вважав, що Гітлер першим не нападе на СРСР.  ›››

До розмови ми запросили Андрія Чебикіна, ректора Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, народного художника України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, академіка, професора, президента Академії мистецтв України. Віртуоз-гравер і досконалий рисувальник, маестро бездоганної лінії і вогнистого контуру, він вражаюче вторгається на суміжні території – в акварель, гобелени, живопис, скульптуру.  ›››

Нещодавно найяскравіші зірки опозиції Юлія Тимошенко і Юрій Луценко вимагали, аби їхні справи розглядав суд присяжних. Він, як відомо, передбачений чинною Конституцією, але 15 років від часу її ухвалення виявилося замало для його запровадження. Не доклали якихось помітних зусиль до цього й нині гнані екс-високопосадовці.  ›››

В нових, гранично нестабільних умовах розвитку людства цілком можливі глобальні спроби зруйнувати первинний код націй, їх захисні реакції у відповідь на грубі і нищівні вторгнення ззовні. Технологія нескладна - достатньо мати до послуг добре фінансований інформаційний ресурс і скористатись старим принципом підміни понять. Останнє зауважити майже неможливо, адже сучасний світ інтелектуальної інформації вже заплутався в мільйонах різних термінів, а число їх зростає – все заради заробітку на політиці. Тому не існує іншого способу виявлення недобрих тенденцій в сучасному протистоянні всіх і вся як повернення до простих і первісних означень.  ›››

Коли закликають не піддаватись паніці і робити уроки з політичних поразок і при тому генерують таку політичну депресію, що вовком вити хочеться, змовчати не можна. Навіть з поваги до відомого журналіста Ігоря Лосєва. Його дві статті «Без паніки й істерик: уроки поразок» та «Симулякри української демократії» особисто мене «дістали».  ›››

Попри те, що для сучасного мистецтва скульптури — справжнього, потужного, безкомпромісного — в Україні поки що нема умов. Відсутні, за великим рахунком, усі параметри розвитку як такого — ні глядачів, ні арт-дилерів, ні спеціалізованих галерей чи музеїв. Українські скульптори, наче Прометеї, видираються із суворої дійсності, щоб оспівувати краще в людині, матеріалізують свою мрію про прекрасне.  ›››